Стандарт державної мови "Технологія безбар’єрності"

Слова мають значення. Те, як ми говоримо одне з одним формує наше ставлення, культуру взаємодії та відчуття безпеки у суспільстві. Саме тому так важливо використовувати коректну термінологію.
Безбар’єрна мова - це мова поваги до людей. Вона не містить упереджень, стереотипів чи дискримінаційних висловів, не відчужує людей і не створює бар’єрів у спілкуванні. Це не «модні слова» і не формальність. Це уважність до інших, визнання різноманіття та створення середовища, у якому кожна людина почувається прийнятою та шанованою.
1 жовтня 2026 року Національна комісія зі стандартів державної мови затвердила стандарт державної мови «Термінологія безбар’єрності». Він вже набрав чинності.
Документ покликаний унормувати та систематизувати терміни і визначення понять у сфері безбар’єрності, забезпечити єдність їх використання в офіційному спілкуванні, нормативно-правових актах, освітній, науковій, професійній та публічній комунікації.
Стандарт унормовує і пояснює ключові поняття, пов’язані з безбар’єрністю, доступністю та рівністю можливостей. У ньому розглянуто різні види бар’єрів – фізичні, економічні, інституційні, освітні, інформаційні, цифрові, комунікаційні, культурні та інші. Також розкрито поняття доступного простору, альтернативних текстів, доступної навігації, жестової мови, легкого читання, простої та жестової мови.
Документ є практичним орієнтиром для органів місцевого самоврядування. Закріплену у ньому термінологію варто застосовувати в інформаційних матеріалах, офіційних документах, відповідях на звернення громадян та у безпосередньому спілкуванні з людьми.
Безбар’єрність передбачає не лише доступність просторів і послуг, а й людиноцентричну та недискримінаційну комунікацію, виявлення поваги до людської гідності та врахування потреб кожного.
Стандарт державної мови «Термінологія безбар’єрності» доступний за посиланням.