Відгук пацієнтки, яка лікувалася в акушерсько-гінекологічному відділенні ...
Відгук пацієнтки, яка лікувалася в акушерсько-гінекологічному відділенні та працівниці, акушерки пологового відділення з 1967 по 2004 р. р.
Бажаємо Валентині Кириченко міцного здоров’я, довголіття, мирного неба та гарних спогадів про акушерсько-гінекологічне відділення.
Повчала мене мама
Як думати і світ пізнавати.
На зло добром віддавати, людей шанувати.
«Постарайся, дочко, все любити,
Усьому навчатись,
Все уміти, знати, не лінитись».
Так і було. Я старалась,
У пригоді стали мамині поради.
Не знала спочинку
Ні днями, ані темними ночами,
Бо роботу таку мала, якої навчалась.
Ще казала мені мама,
Що саме головне в світі - це дитина.
То й вибрала я для себе допомогти їй родитись.
Народились люди
На світ Божий з криком,
Крик той, щастя матері почути.
Ці маленькі голосисті дітки-немовлята,
Сонечка любові, мамині зернята.
Радості багато!
Ото ж перші руки це мої тримали.
Мої руки першими пуповину в’язали.
Ту жіночку, що пологи приймає, акушеркою назвали.
І я, молодим дівчиськом, вміла й розуміла.
Більше цінності святої для кожної жінки
Не знайти у світі, як її діти.
Так, я уміла і знала, що і як сказати.
В тяжкі муки породіллі
Свої руки підкладати.
Я так їх любила цих жіночок ніжних.
А вони мені здавались
Бо….
Відчувала ту величність, величність таїнства.
Що вони носили в своїй середині,
Де пульсує їхня кров разом з тим таїнством.
Та найбільше те багатство на руках відчути,
Пригорнути до грудей напружних, те дитя тримати.
Відчувати прихід сили
Й своїм соком білим дитя годувати.
Недаремно ж я старалась, я це відчувала.
Жінки-породіллі мене шанували.
За мою доброту, чуйність казали, люди поважали.
А коли самій Бог послав
Щастя матір’ю стати, ще більше відчути материнське щастя.
Що це значить діти,
Ні словами, ні піснями не може ніхто передати.
Любов материнську тільки з серцем виривати.
Дихати і чути, як всередині б’ється твоє серце
Разом із серцем твого дитяти.
І для мене були муки болю-
Були найсвятіші,
Коли родила синів своїх.
Думала, щоб ці болі не забути в світі.
Не просила в Бога, щоб мене помилував.
Терпіла й стогнала, й щастям це називала.
Синочки мої золотії,
Як вам це сказати?
Божественні Величі Таїнства –
Моє життя, моє серце, вам усе віддати.
Ну а потім із роками, з часом сили покидають.
Яку долю мені написано небом
Треба цінувати.
На заміну прийдуть нові люди світ в руках тримати. І вони прийшли
Катерина Кравченко, Валентина Сасько, Марина Ярмак, Вікторія Третяк, Світлана Рекута, Наталія Дубовик, Наталія Одинець, Таня Приступа, Вікторія Рудяга, Світлана Дядечко.
