«Тільки так, у відділенні фізичної та реабілітаційної медицини, можна відновитися, адже тут індивідуальний підхід, підтримка і мотивація» - розповідає Олександр.
«Коли дружина сказала, що будемо їхати на реабілітацію, подумав, що це ж далеко треба кудись їхати, бо це ж не в Гадячі. Хіба ж таке є тут?..»
Олександр Храпаль довгий час працював електриком Комунального підприємства «Сергївське», потім заступником директора цього підприємства. Працював без відпусток і майже без вихідних, бо завжди допомагав громаді. Багато його ідей втілювалися в нові проєкти та успішно реалізовувалися в громаді. Має дружину та двох синів. Все життя навчався і працював. Робота – це те, що приносило задоволення.
Та все змінилося в житті Олександра 1 червня 2024 року. Ще в травні чоловік втратив батька, якого доглядав. До цього часу сам дуже рідко звертався до лікарів за допомогою, хоча і страждав головними болями. Того фатального дня дружина почала спостерігати, що в чоловіка змінилася мова, вираз обличчя, до всього ще й почала рука німіти. А далі швидка… геморагічний інсульт…11 днів реанімації…
Здавалося б життя закінчилося. Не було сил для подальшої боротьби за життя…
Перебуваючи в неврології Олександр бачив, як до інших пацієнтів приходили спеціалісти і робили різні вправи, масажі.
І нарешті це сталося. На 21 день після хвороби ерготерапевт розпочала комплекс відновлювальних вправ. З того часу в житті Олександра з’явилася надія – стати колишнім, відновитися, працювати, жити…
І хоч як важко давалися йому прості елементарні речі: тримати ложку, згадати та правильно вимовити ім’я дружини, день тижня, та все ж, жага до життя перемогла. А коли поряд досвідчені і професійні лікарі, фізичні терапевти, ерготерапевти, фахівці з мови та мовлення, психологи, це зробити значно легше.
«Тільки так, у відділенні фізичної та реабілітаційної медицини, можна відновитися, адже тут індивідуальний підхід, підтримка і мотивація» - розповідає Олександр.
Кожного дня фізичні вправи, тренажери, масажі, комфортні умови і привітний персонал.
Ще чотири місяці тому він був прикутий до ліжка, зараз його стан значно покращився. Олександр опанував навички самообслуговування, адже тепер йому потрібно переналаштуватися на ліву руку, він може переміщатися за допомогою милиць, може самостійно їсти лівою рукою, одягатися.
Головне бажання і особиста мрія нашого героя – вирватися із тих обмежень, в які його загнала хвороба. Відновлюватися далі: не сидіти на місці, сісти за кермо свого автомобіля, самому виконувати прості речі, розмовляти з рідними по телефону, стати на ноги, працювати і приносити користь людям…
«Є віра, що організм відновиться. Є Надія, яка завжди поряд і підтримує мене (дружину звати Надія). Є любов, бо це всі люди, які допомагали і продовжують допомагати відновитися» - говорить Олександр.
