Всім медичним працівникам присвячується...
Вірш присвячено всім медичним працівникам Гадяцької міської лікарні.
Настав новий день – знову йдуть на роботу,
На задньому плані домашні турботи,
Бо, там, на роботі вже зміну чекають,
Колеги, яких ледве ноги тримають.
Зайди у відділення – чисто і тихо,
Сестричка слідкує, як там хто диха.
Щоб хворий одужав – він має поспати,
Сама – буде завтра вже відпочивати.
Щоночі в дитячому сльози і лемент
У венки маленькі там ставлять катетер
А, вранці – ніби нічого й не сталось
Малі пацієнти вже їм посміхались.
Всю ніч з неврології голос чийсь чути
Один за одним туди возять інсульти,
А в ранці – ніби нічого не сталось:
Хворому краще – не марно старались.
Відділення є, де пищать апарати
Там ніяк присісти, не те, що поспати.
Кожну секонду над хворим «чаклують»
Смерть відганяють, від болю рятують.
Хірурги давно почали забувати,
Що можна вночі, просто відпочивати.
Та вправно вони інструменти тримають
Бо, люди життя їм своє довіряють.
А крик в пологовому – зовсім не дивність
Це радість, бо нове життя народилось.
А, в ранці, ніби нічого не сталось
Щасливим родинам вони посміхались.
В приймальному ночі не помічають
Швидкі від них майже не відʼїжджають.
Вночі тут стаються найтяжчі випадки
Витримують все ці тендітні дівчатка.
Здається, що страху вони і не мають
Коли вночі двері комусь відчиняють
А в ранці, ніби нічого й не сталось
Усім, хто приходив, вони посміхались.
Хто бачив усе це - той може сказати
Робота важка, невелика зарплата
А, медик, так ніби нічого й не сталось
Роботою, скаже, своєю пишаюсь!
Зоя Деменко - молодша медична сестра ВЕ(Н)МД Гадяцької міської лікарні, 2025 рік
