«Дякую вам, я бачу» зі сльозами радості на очах...
«Дякую вам, я бачу» - сльози радості з’являються на очах у пацієнтів.
Сьогодні свою історію розповість сестра медична операційна офтальмологічного відділення Гадяцької міської лікарні Наталія Негрєєва.
«В офтальмологічне відділення я прийшла відразу після закінчення Кременчуцького медичного училища в 1996 році. Більше хотіла працювати в терапевтичному профілі. А коли прийшла сюди, то дуже боялася. До всього нового додався страх перед виконанням процедур, бо в медичному училищі нас цього не вчили. А тут парабульбарні ін’єкції треба було виконувати (процедура, під час якої лікарський засіб вводиться в тканини, розташовані навколо очного яблука).
Та завдяки своїй наставниці Ніні Петрівні Проскурі, яка тоді була сестрою медичною операційною вдалося навчитися всьому. Велика заслуга також Світлани Вікторівни Близнюк, бо вона також мені допомогла у цій роботі.
1 серпня буде вже тридцять років, як я тут працюю.
Коли прийшла у відділення, до мене поставилися як до своєї. В перший робочий день дівчата запросили разом обідати. Я відмовлялася, але вони зі словами: «Як не будеш, ти ж наша».
Світлана Вікторівна за ці роки роботи стала для мене як друга мама.
Після смерті моєї рідної мами саме підтримка близьких подруг Оксани Коваль і Юлії Тесленецької на роботі та Світлани Вікторівна давали сили мені впоратися із горем…
Важливо, коли поряд є такі чуйні і добрі люди.
Моя робота - це велика відповідальність. Потрібно, щоб у відділенні був порядок, інколи бути строгішою, інколи, підвищити голос. Водночас, хочеться, щоб все було по-сімейному.
Найперше, що пацієнти відчувають, коли потрапляють у офтальмологічне відділення - це затишок, добрі усмішки і щирість. І велика заслуга в цьому нашої завідувачки Світлани Вікторівни. Чуйна, лагідна, добра, професіонал своєї справи. Вона нас згуртовує, обʼєднує. Тому, як говорять: «Яка мама такі і діти» - це про наше відділення.
Часто пацієнти приходять зі страхом та переживанням перед операцією. Ми заспокоюємо, адже довіра - це вже крок до одужання.
«Все буде добре» - так ми підбадьорюємо наших пацієнтів. Найбільша радість і щастя - це емоції пацієнта, який після операції встає і говорить «Дякую вам, я бачу» зі сльозами радості на очах.
Саме ця фраза надихає і дає сили продовжувати свій шлях тут, допомагати людям, які потребують цього.
Інколи бувають такі важкі вихідні, що сама собі говориш «Коли вже на роботу?». Бо сюди і справді хочеться приходити.
Пам’ятаю, коли вперше асистувала Світлані Вікторівні. Це було екстрене звернення, пацієнта необхідно було прооперувати. Я успішно справилася з роботою. А коли вийшли з операційної, Світлана Вікторівна сказала «З першим бойовим хрещенням, тебе!»
Робота в операційній потребує тонкощів, відмінної стерильності, постійного вдосконалення, відповідальності.
Молодому поколінню я би порадили йти у цю професію тільки за покликом серця. Якщо відчуваєш, що хочеш допомагати, давати тепло і надію, то цей вибір для тебе. Хоч і невелика заробітна плата, але професія благородна, надихаюча…»
Наталія любить вирощувати кімнатні квіти. У вільний час допомагає волонтерам з безпритульними тваринами. Сама також має двох улюблених кішечок, яких підібрала на вулиці.
Завдяки таким фахівцям існує медицина в наш час, без фільтрів, без зайвих слів…
Медицина, де щодня працюють задля життя та здоров’я людей, надихаючись простими, але водночас такими важливими речами як усмішки пацієнтів, їхнє одужання та вдячність.
