Старша сестра медична – це і лідер, і організатор
«Все почалося ще в дитинстві.
Моя тітка, хрещена Надія Михайлівна працювала у Веприку медичною сестрою. Мене завжди дивувало і захоплювало те, як вона все так вміє гарно робити, все знає, в кого температура, кашель, в кого що болить. Всі до неї зверталися за допомогою і порадами. А вона ніколи не відмовляла, допомагала. І це так класно, що ти можеш і хочеш допомагати людям» - ділиться своєю історією старша сестра медична відділення анестезіології та інтенсивної терапії Олена Галушко.
«Я закінчила Лохвицьке медичне училище в 1995 році. Першим моїм місцем роботи була Веприцька туберкульозна обласна лікарня. Мені запам’ятався наш дружній злагоджений колектив на чолі з головним лікарем Володимиром Олександровичем Узнадзевим.
Пропрацювала я там до декретної відпустки, а вже потім прийшла у Гадяцьку міську лікарню в педіатричне відділення: спочатку постовою, а потім маніпуляційною медичною сестрою.
Але так склалися обставини, що вже 11 років працюю старшою сестрою медичною відділення анестезіології та інтенсивної терапії.
Старша сестра медична – це і лідер, і організатор. Кожного ранку приходить нова зміна працівників. В кожного свій характер. Інколи комусь треба більше приділити уваги, чи пояснити. Інколи, підтримати в складній життєвій ситуації, підбадьорити, інколи бути строгішою.
Відділення – це один цілий організм. Має працювати гарно весь і без збоїв. Хороша і злагоджена робота колективу – це не тільки гармонія серед колег, це також комфорт та підтримка для пацієнтів.
Найбільше пригнічує те, що інколи чуєш такі фрази, що тут в медицині всі працюють тільки заради грошей. Насправді – це вибір кожного, бути корисним для людей, допомагати хворим. І прості слова подяки рідних і пацієнтів – це те, заради чого варто працювати в медицині.
В кожного є свої якісь курйози чи цікаві випадки на роботі. А в мене свою історія.
Ще працюючи у педіатричному відділенні, я найбільше запам’ятовувала вени. Йду містом, бачу дитину, якій колись давно ставила катетер. Не пам’ятаю її ім’я чи прізвища, та і вона тебе навряд чи згадає. А ти знаєш, які в неї вени, де вони розташовані.
Наше відділення не просте, бо тут перебувають тяжкі пацієнти. Але найперше, що необхідно в будь-якій роботі медичної сестри – це знайти контакт з рідними пацієнта. Коли мама чи тато з дитиною на процедурі, то вони найбільше хвилюються за свою дитину, щоб їй не було боляче. Тому потрібно заспокоїти спочатку їх, створити атмосферу довіри і комфорту для батьків, а далі вже і сама дитина буде спокійною.
У відділенні анестезіології та інтенсивної терапії така ж ситуація. Необхідно завжди спілкуватися з рідними, бути поруч навіть в найважчих ситуаціях.
Звичайно, з розвитком технології, медицина теж не стоїть на місці. Потрібно завжди бути в курсі всіх нововведень. Але разом з цим розвиваємося і ми. Знаходимо різні курси, проходимо навчання.
Для молодого покоління медичних працівників побажаю досягати своєї цілі. Якщо ви хочете йти в медицину, то повинні все обдумати і зрозуміти, що легко не буде. Треба вміти співчувати, стикатися з труднощами та реаліями сьогодення. Але найперше – любити допомагати людям і вірити в те, що це приносить людям користь»
Хочемо побажати Олені завжди отримувати підтримку серед колег, любити свою роботу і отримувати задоволення від своєї справи.
